Викиди на нуль: як виробники миючих засобів зменшують вплив на клімат

Ще 10–15 років тому питання складу миючих засобів хвилювало переважно алергіків або людей із чутливою шкірою. Сьогодні ситуація змінилася радикально. Побутова хімія опинилася в центрі глобальної екологічної дискусії, і це не випадково. Адже за даними різних джерел значна частина викидів парникових газів у цьому секторі формується не лише під час виробництва, а й на етапі отримання сировини і, що теж важливо – під час використання готової продукції. Тому еко-тренди у промисловості миючих засобів, пральних порошків та інших продуктів для прибирання вдома дійсно заслуговують уваги. Розберемося детальніше з питанням викидів у сфері побутової хімії.

Невидимий слід миючих засобів

Зазвичай ми звикли оцінювати екологічні миючі засоби за традиційними аспектами. Серед них, наприклад, вплив на річки та їх мешканців, злив у поверхневі водні об’єкти чи засмічення ґрунтів. Проте справжня драма розгортається там, куди людина зазирає рідко – у верхніх шарах атмосфери. А зв’язок між зливом домашньої каналізації та глобальним потеплінням виявляється набагато пряміший, ніж здається на перший погляд. Здавалося б, де мийні засоби, а де парникові гази? Як вони пов’язані та до чого тут низьковуглецеве виробництво?

Насправді близько 90% кліматичного впливу прання ховається саме у викидах парникових газів. Але коли компанія-виробник заявляє про “нульові викиди у виробництві”, більшість споживачів уявляють сонячні панелі на дахах заводів або електрокари в службі доставки. Це важливі кроки, але вони є лише верхівкою айсберга. У професійній екологічній звітності існує поняття Scope 3. І саме тут зарита найбільша проблема індустрії мийних засобів.

Якщо Scope 1 – це прямі викиди заводу, тобто те, що вилітає з його труб, а Scope 2 – викиди від генерації купленої електроенергії, то Scope 3 – це непрямі викиди по всьому ланцюжку створення вартості. Тобто:

• те, що відбувається до того, як сировина потрапила на завод;

• і після того, як готовий флакон залишив склад.

І попри всі еко-тренди у промисловості для виробників побутової хімії Scope 3 зазвичай становить від 80% до 95% від їхнього загального вуглецевого сліду. А саме:

• Видобуток сировини. Більшість ПАР у пральних засобах традиційно синтезуються з нафти. Процес видобутку, транспортування та складна хімічна переробка створюють колосальний обсяг викидів, ще до того, як буде створена перша крапля мийного засобу. Це той самий вуглецевий борг, який продукт несе в собі від народження.

• Етап використання. Це найпідступніша частина Scope 3. Коли пральна машина запускається на 60-90°C, викиди від нагрівання води електромережею записуються саме на Scope 3 виробника порошку. А якщо задуматися про те, що мільйони людей щодня гріють воду для прання та миття посуду?

• Кінець життя продукту. Стічні води із залишками засобів потрапляють у водойми. Тут до справи беруться фосфати. Саме вони є надпотужним добривом для синьо-зелених водоростей та викликають цвітіння води – евтрофікацію. Цей процес вже сам по собі є небезпечним для водойми та її мешканців, а основний вплив на атмосферу починається пізніше. З часом, коли ця величезна маса водоростей гине, вона опускається на дно та починає гнити. У процесі цього розкладання мікроорганізми споживають кисень, а натомість виділяється метан (CH₄), закис азоту (N₂O) та вуглекислий газ (CO₂).

Тобто в результаті традиційні мийні засоби ніби замикають коло. Вони призначені для того, щоб очистити домашній простір, але водночас засмічують повітря планети. Саме тому потрібні «зелені» інновації у побутовій хімії та відповідальне виробництво. Тільки так можна створити екологічні миючі засоби, що будуть насправді безпечними для довкілля.

Що сьогодні роблять виробники?

Будемо відверті, оці всі екологічні ініціативи, нульові викиди у виробництві та біо-розкладні інгредієнти – це все складний, недешевий та досить тривалий процес трансформації. Перехід на відновлювані компоненти у побутовій хімії означає:

• перебудову ланцюгів постачання;

• альтернативні джерела сировини;

• інвестиції у дослідження та технології;

• кардинальну зміну формул, які роками вважалися золотим стандартом.

Це все прямо впливає на виробників. Проте завдяки тиску з боку екологічної спільноти, державної політики і, що не менш важливо, свідомого попиту споживачів ситуація повільно, але впевнено змінюється на краще. Отже, що роблять бренди, аби досягти омріяного net zero у домашніх засобах та зменшити загальний вплив на довкілля.

Зміна формули продукту

Відповідальне виробництво сьогодні запускає глобальну трансформацію складу продукту та кардинальні зміни. Головний акцент на безпечних та екологічних інгредієнтах.

Перший крок – відмова від фосфатів, які десятиліттями були стандартом для пральних порошків. Вони дійсно, добре працюють, проте побічний ефект для природи виявляється критичним. Як для водойм та їхніх мешканців, так і для кліматичного впливу. 

Другий великий зсув – активне використання ензиних комплексів. Ензими – це натуральні біо-розкладні інгредієнти, що розщеплюють жири, білки та крохмаль. І роблять це навіть при низьких температурах. На практиці це означає якісне та ефективне прання вже при 20-40°C, зменшення споживання електроенергія та скорочення викидів. 

Заміна викопної сировини для виробництва побутової хімії

Це найскладніший крок, який компаніям-виробникам поки дається з великими зусиллями. І проблема навіть не в бажанні, а у складності самого переходу. Мова йде про ПАР – ті самі компоненти, які відповідальні за створення піни та видалення бруду. Історично джерелом цих речовин є нафтохімічна промисловість. Тобто більшість традиційних пральних та мийних засобів буквально побудовані на викопному паливі. Тож тут потрібні кардинальні зміни. Серед того, що вже тестують або впроваджують виробники у власних продуктах:

• Біосурфактанти замість нафтохімії. Це досить перспективний напрям, зокрема, використання рамноліпідів. Це безпечні миючі компоненти, які виробляються з цукрів та рослинної сировини, є повністю біорозкладними та мають значно менший вуглецевий слід. А головне – мають ефективність на рівні традиційних ПАР.

• Альтернатива пальмовій олії. Це один з ключових компонентів у мийних засобах. Але проблема в тому, що попит на пальмову олію дуже високий, а її виробництво пов'язане з вирубкою тропічних лісів, втратою біорізноманіття та значним вуглецевим слідом. Тож, наприклад біотехнологічна компанія Genomatica розробляє альтернативи з відповідальних джерел. Проте наразі таких альтернатив досить мало, особливо для великих масштабів виробництва побутової хімії.

• Хімія з рослинних відходів. Як альтернативу нафтохімії використовують, наприклад ,сільськогосподарські відходи, такі як солома, кукурудзяні стебла, багас цукрової тростини чи лісові залишки, зокрема тирсу чи кору. Це дозволяє зменшити залежність від викопного палива, проте теж вимагає суттєвої попередньої обробки.

Дієві кроки від пересічного споживача

Звісно, на тлі глобальних змін у промисловості може здаватися, що всі ці трансформації є виключно справою великих корпорацій, урядових стратегій та багатомільйонних інвестицій. І частково це так і є. Саме виробники формують основу переходу до низьковуглецевого виробництва та впровадження відновлюваних компонентів у побутовій хімії. Але не можна недооцінювати основну рушійну силу цього процесу – повсякденний вибір споживача. 

Інтернет-магазин BPT-UA пропонує своїм клієнтам екологічні миючі засоби, створені з акцентом на безфосфатні формули, безпечні компоненти, роботу ферментних та ензимних комплексів. Саме такий підхід до щоденного прибирання та прання врешті решт дозволяє знизити вплив на довкілля. І навіть якщо одна зміна здається маленькою, то в масштабі багатьох циклів вона перетворюється на реальний внесок у боротьбі з парниковими газами та забрудненням планети.